12 Вересня 2016
Що розділяє нас з Богом?
Тимчасові перешкоди, можуть назавжди закрити доступ…

Багато людей, досягнувши певного успіху в житті, заспокоюють себе цим. Але часто вони так і не реалізують весь потенціал, який Бог вклав в них. Це відбувається через гріх, який заважає людині відбутися, не дає можливості виконати волю Божу.

Спроби самотужки подолати негативний, виправити погані риси характеру ні до чого не приводять. Своїми зусиллями неможливо позбутися гріха і досягти святості. Чому?

Тому що тільки Бог може наповнити нас Своєю святою присутністю. Тільки Він може звільнити нас від якоїсь залежності і від будь-яких шкідливих звичок, які є в нашому житті. Давайте розглянемо декілька перешкод, які заважають нашим взаєминам з Богом.

Перша перешкода – улюблені гріхи.

Улюблені гріхи – звучить парадоксально. Нікому з нас не подобається грішити. Кожен хотів би жити свято і праведно. Прийшовши до Бога і дізнавшись, що наш гріх не угодний Йому, ми намагаємося своїми силами позбутися його. Деякі люди починають відлік певних дат у своєму житті. Наприклад, хтось пишається тим, що вже 25 днів не курить або не п’є, хтось – тим, що за два тижні ні з ким не посварився або іншими своїми «досягненнями». Це свідчить про те, що гріх ще не вмер в житті цих людей, вони все ще думають про нього.

Пишаючись якимись власними рекордами, ми знову потрапляємо в серйозні проблеми, тому що сподіваємося на себе, а не сподіваємося на Господа. Гріх завжди буде обтяжувати і заважати нашому спілкуванню з Богом. Біблія говорить, що гріх виробляє поділ між нами і Богом. У 59 главі Ісаї написано: «Ось, Господня рука не скоротилася на те, щоб рятувати, і вухо не стало тяжким, щоб не чути. Бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув» (Ісая 59: 1-2). Я вірю, що Бог має силу звільнити нас від будь-якого гріха і беззаконня. Господь може повністю очистити наше серце і розум. Нам потрібно навчитися відкривати Йому своє серце, щиро зізнаватися в своєму гріху.

У притчі про десять дів Ісус Христос попереджав нас, щоб ми не уподібнилися п’яти нерозумним з них, які заснули, чекаючи нареченого. Вони забули, що наречений скоро прийде, і не дбали про те, щоб вогонь в їх світильниках не згас. Йдеться про людей, які знають про пришестя Ісуса Христа, про те, що Наречений повинен прийти, вони навіть чекають Його, але у них мало «масла». Масло – прообраз Духа Святого і помазання. Іншими словами, цим людям не вистачить помазання і сили, щоб встояти, і вони ослабнуть. Їх християнство стане лише номінальним, з’явиться лояльне ставлення до гріха, вони почнуть думати: «Подумаєш, злюся, дратуюся, заздрю … Я, звичайно, ненавиджу ці гріхи, але не можу від них позбутися». Тим самим люди намагаються виправдати себе. Послухайте, якщо ви хочете потрапити на небеса, потрібно докладати всіх зусиль для того, щоб гріх не мав місця в вашому житті. Прийдіть до Господа і відкрийте Йому своє серце, Він сильний допомогти вам.

Друга перешкода – це невірство.

Багато людей не здатні повірити, що Бог має силу помилувати їх і пробачити всі гріхи. Я зустрічав людей, які говорили: «Ти не знаєш моє життя, не знаєш тих помилок, які я зробив. Я впевнений, що Бог мене ніколи не пробачить». У Біблії написано, що немає такого гріха, який Бог не міг би пробачити: від маленького, незначного до самого жахливого, обвинувачуваного всіма людьми. Бог має силу пробачити будь-який гріх. Проблема в тому, що люди не можуть прийняти цього.

Біблія розповідає, що одного разу Ісус Христос прийшов у місто Назарет. Він не зміг зробити там жодного дива: ніхто не був зцілений або звільнений. Чому? Жителі Назарету не повірили Йому. Вони знали, що Він народився в будинку тесляра, знали його батьків, Йосипа і Марію, тому вони не сприймали Його як Бога.

Здійснюючи якісь помилки, ми спокушаємо Бога, якщо постійно просимо в Нього прощення за них. Цим ми проявляємо повне невігластво. Ми не віримо в те, що Господь може пробачити нас відразу, як тільки ми щиро покаємося в своєму гріху. Я думаю, що це одна з найбільших помилок людства. Багато людей ніколи не потраплять в Царство Боже, бо вони не прийняли, Боже спасіння, не прийняли Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Вони втратять життя вічне через власне невірство. Невірство – одне з найсильніших знарядь диявола. Ми повинні розуміти, що святий не той, хто не робить помилок, а той, хто вміє виправляти їх. Біблія говорить, що праведник сім раз впаде та сім раз постане. Бог має силу змінити наше сьогодення і майбутнє. Він хоче благословити нас Своїм благословенням.

У всі часи були люди, які не вірили Богу, не довіряли Його Слову. У Діяннях святих апостолів написано, що, коли апостол Павло вчив народ, не всі вірили його словами: «А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло до нього в господу і він від ранку до вечора розповідав вчення про царство Боже, свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея і пророків. Одні вірили в те, а інші не вірили» (Дії 28:23). Нехай Бог береже нас від зневіри Його слову. Якщо ми звинувачуємо себе за старі гріхи або помилки, за які вже просили прощення у Бога, – це приходить не з серця Бога, а від диявола. Диявол єдиний, хто може нагадувати нам про наше минуле, засуджувати нас за зроблені колись помилки. Бог цього не робить. Господь ніколи не буде дорікати і звинувачувати нас, якщо ми відкриємо Йому своє серце.

Третє – помилковий сором.

Деякі люди, прийшовши до Господа і повіривши в Нього як в свого особистого Господа і Спасителя, так ніколи і не сповідували віру в Нього перед людьми. Вони пишаються тим, що вже багато років ходять до церкви, а на їх роботі ніхто зі співробітників до цих пір не знає, що вони віруючі. Якщо ви прийшли до Бога, а ваше життя не змінилося, виникає велике питання щодо вашого християнства. Неможливо не змінитися, зустрівшись з Ісусом. Якщо ви дійсно зустріли Господа, всі помітять, що ви змінилися: ваші друзі, рідні, знайомі. Але, якщо люди не бачать змін у вашому житті – це говорить про те, що не все гаразд у ваших взаєминах з Богом. Ми не повинні соромитися Ісуса Христа. Це помилковий сором, щодо якого Бог сказав дуже чітко: «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім і грішному, того посоромиться також Син Людський, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами» (Марка 8:38). Ніколи не соромтеся своєї віри в Ісуса Христа. Бог ніколи не посоромить вас.

Нещодавно я був в одному селищі, де зустрів жінку, років п’ятдесяти. До відкриття церкви вона разів зо два спілкувалася зі мною. Коли я був там в перший раз, вона уважно слухала Слово Боже і була дуже гостинна по відношенню до нас. Вона сказала, що з нетерпінням чекає, коли в їхньому селищі відкриється церква. Коли я приїхав в це селище в третій раз, то побачив таке: на євангелізацію прийшла дівчина, років 17. За її вигляду можна було зрозуміти, що вона з дитячого будинку. Її обличчя було розфарбоване різного роду дешевої косметики, з відсутністю будь-якого смаку. Незважаючи на юний вік, ця дівчина вже встигла накоїти багато поганого, і в селищі про неї ходила недобра слава. Я думав, дивлячись на неї, що саме таким людям особливо потрібен Ісус. Потім я дізнався, що жінка, яка так добре приймала нас, коли ми приїжджали раніше, сказала пастору: «Якщо і «ця» буде до вас ходити, тоді я вже точно не прийду». Ця жінка посоромилася того, що поруч з нею буде така дівчинка, що заслужила погану славу. Жінка злякалася, що люди і про неї почнуть думати що-небудь погане. Але якби Бог відкрив жінці всі гріхи і помилки, які вона зробила за свої 50 років, то дівчина здалася б ангелом в порівнянні з нею. Часто ми бачимо чиїсь гріхи і помилки і соромимося їх. Боїмося стояти поруч з цими людьми, щоб якимось чином не стати причетними до їх провини, щоб і про нас не подумали погано. Хочу сказати вам: не потрібно соромитися минулого – потрібно радіти тому, що є в сьогоденні.

Четверте – повільність в ухваленні рішень і відкладання.

Відкладання – це один з найсерйозніших гріхів, і не тільки для християн. Стільки справ, які можна було б зробити сьогодні, ми відкладаємо на завтра! Справа в тому, що «завтра» не наступить доти, поки ми не почнемо змінювати своє життя «сьогодні». Прийдіть до Бога в тому стані, в якому ви перебуваєте сьогодні: тверезий чи ні, з проблемами або без них, – навчіться приходити до Господа такими, якими ви є, не відкладаючи це на завтра. Можливо, ви кожен раз обіцяєте собі, що з завтрашнього ранку все зміниться: ви почнете регулярно читати Біблію, молитися, перестанете засуджувати інших… Але як тільки настає ранок, все йде як і раніше, ваші гріхи нікуди не зникають. Є прислів’я: не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні. Повільність і відкладання – найуспішніші знаряддя, яке використовує диявол, щоб позбавити нас життя вічного. «Бо сказано: «За часу вподобання Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі». Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння» (2 Коринтян 6: 2). Прийдіть до Бога сьогодні, тому що довгоочікуване «завтра» може так і не настати.

П’яте перешкода – любов до світу і до мирських задоволень.

Біблія говорить: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тім немає любові Отцівської; бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу» (1 Івана 2: 15-16). Ці три складові: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва – гарантують провал в нашому житті. Віруючі схильні допускати серйозну помилку: вони намагаються відгородитися від людей, щоб захистити себе від будь-яких серйозних проблем. Насправді це абсолютно нічого не вирішує. Ісус сказав Своїм учням, що Він не забирає їх зі світу, а посилає в світ. Бог визначив, щоб християни зберігали суспільство від деградації. Саме завдяки християнам нація буде духовно здоровою. Тільки з Богом вона буде успішною і благословенною. Віруючі є сіллю цього світу, яка зберігає його від розкладання. Люди, дивлячись на віруючих, повинні бачити Слово Боже, яке живе в них. Бачити, що християни – це святі і праведні люди, в яких є світло. Це світло буде залучати інших людей до Бога. Якщо ж ми починаємо уподібнюватися цьому світу і підкорятися похоті плоті, похоті очей і гордості життєвій, в цьому і є причина нашої поразки.

Шосте – неправильні пріоритети.

У Своєму Слові Бог визначає пріоритети в нашому житті. На першому місці повинні бути взаємини з Господом, на другому – сім’я, потім – служіння і робота. Для того, щоб мати успіх в житті, нам потрібно дотримуватися цього. Біблія дуже багато уваги приділяє родині, вчить про взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми. Сім’я – це основа суспільства. Ми повинні шанувати і поважати своїх рідних і близьких, але головний пріоритет – це Бог. Він понад усе, що є в нашому житті. Нам потрібно навчитися довіряти Йому навіть більше, ніж собі. Якщо ми навчимося приймати правильні рішення, то зможемо позбавитися від багатьох проблем в наших сім’ях

Ніколи не опускайте руки, якщо ваші близькі відкидають Бога. Боріться за них до кінця: моліться, проявляйте любов Божу. Дайте їм шанс мати життя вічне, щоб їх імена були записані в Книгу Життя. Є час, коли необхідно поступатися і підкорятися, і час, коли потрібно відстоювати те, що свято і не йти на компроміс. Не будьте занадто м’якою людиною, який, весь час, поступаючись своїм рідним і близьким, може не залишити їм шансу на порятунок. Часто, роблячи поступки, ми втрачаємо своїх рідних для Царства Божого. Потім втрачаємо мир у своєму серці і не маємо успіху в житті. Навчіться розумно приймати рішення. Нехай ваш погляд в будь-якій ситуації буде спрямований на Господа, тоді ви ніколи не будете посоромлені і розчаровані.

Поділитися:

Перегляди: 399