27 сентября 2017
Враги Иисуса Христа
Всех врагов Христа можно объединить в 5 больших групп …

Хоча Божий Син Ісус Христос з любові до людей приніс Себе в жертву, прийнявши ганебну смерть абсолютно за всіх людей, але тим не менше на землі живе чимало людей, які не оцінили по достоїнству подвиг Христа. Ці люди не визнають Ісуса Христа за Сина Божого, Якого Бог Отець визначив для всього людства Господом і Спасителем. Ті люди, які не визнають Ісуса за Господа і Спасителя, є ворогами, як Бога Отця так і Самого Ісуса Христа.

Всіх ворогів Христа можна об’єднати в 5 великих груп:

1. АТЕЇЗМ

Атеїзм, як безбожна система, є першим ворогом Христа, так як не визнає ні Бога, як Творця неба і землі, ні Божого Сина Ісуса Христа. Будучи атеїстом, людина святотатствує і насміхається, як над Богом, так і над усіма Його словами. Така людина є злим насмішником і ворогом Христа. Атеїст є безбожником і нечестивцем в очах Господа, так як атеїст не боїться порушувати заповіді Господні, не маючи віри в те, що за гріхи доведеться терпіти покарання від Господа: «У високомірстві каже безбожний нехтує Господа: «не згадає»; всі його помисли: «немає Бога!» (Пс 9:25). «Безумний говорить у серці своєму: «немає Бога». Вони розбестилися, зробили мерзенні справи; нема доброчинця» (Пс 13:1-7). Атеїст, будучи безбожником, не може догодити Богові і врятуватися, так як без віри в Бога це неможливо: «А без віри догодити Богові неможливо; Тим, які приходять до Бога, потрібно вірувати, що Він є, і тим, хто шукає Його віддає» (Євр.11: 6). Святе Письмо вчить, що атеїсти і безбожники не мають вибачення перед Богом, тому що навіть, якщо у них не було можливості пізнати Господа через Писання, вони повинні були пізнати велич Господа через Його творіння навколо, через Його чуда: «Бо невидиме Його, вічна Його сила і божество, від створення світу думанням про твори стає видиме, так що нема їм виправдання» (Рим.1: 20). «Хто мудрий, той помітить і пізнають вони милосердя Господа» (Пс 106:43). Людина не може виправдатися тим на страшному суді, що не вірила в існування Бога. Ісус Христос сказав: «Раб же той, який знав волю свого господаря, але не приготувався, і не чинив згідно волі його, буде тяжко битий. Хто ж не знав і зробив гідне кари, буде битий менше» (Лк 12:47,48). Покарані за гріхи будуть всі.

Атеїст, будучи безбожником і нечестивцем, не тільки не визнає Божу владу над собою, але ще злобно насміхається над віруючими в Господа людьми. Віруючі в Бога люди в очах атеїста — відсталі, нецивілізовані люди, які заважають прогресу і нормальному життю серед людей. Але Господь говорить: «Мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх» (1Кор 3:19). Письмо говорить: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити» (1Кор 1:27-29). Дуже часто безбожна вченість атеїстів доводить їх до повного божевілля і абсурду. Хіба це не безумство стверджувати, що Бога немає або стверджувати, що людина походить від мавпи? Тому, не вірячи в Бога, а часто і влаштовуючи жорстокі гоніння на віруючих в Господа людей (як це робилося при безбожній радянській владі), всі послідовники атеїзму заслужили право називатися і бути найлютішими ворогами Ісуса Христа.

2. ЯЗИЧНИЦТВО

Язичництво є ворогом Христа, в першу чергу, з тієї причини, що воно не визнає панування Єдиного Бога над усіма людьми, не визнаючи той факт, що небо і землю створив Один і Той же Бог, і Він керує всім. Немає окремо бога моря, бога вітру, бога війни або бога землеробства, як в це вірили завжди язичники, але всіма цими стихіями управляє Один і Той же Бог. Не визнаючи Єдиного Бога, язичники, відповідно не визнають і Його Єдинородного Сина Ісуса. Поклоняючись зображенням своїх богів, язичники порушують одразу 2 заповіді: «Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм, і не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею; Не вклоняйся їм і не служи їм» (Вих 20:3-5). Язичницьке поклоніння богам завжди супроводжується обрядами та ритуалами, ненависними Богу: «Бо досить що ви в минулі часи чинили волю поган, ходили в розпусті, похоті (мужолозтві, скотолозтві, помислам), пияцтві, надмірності в їжі і питті і безглуздому ідолослужінні. Вони з того дивуються, що ви не берете участь з ними в розпусті, та зневажають» (1Пет 4:3-5). Дуже часто язичники, намагаючись утихомирити своїх богів, приносили їм в жертву не тільки дари з поля або від своїх отар, але часто навіть своїх дітей. Про це свідчить не тільки історія, а й Святе Письмо. І на превеликий жаль, навіть народ, що знав Єдиного Живого Бога, дуже часто переймав і досі переймає від язичництва його, ненависні Богу обряди і ритуали. Як і в ті давні дні, так і нинішнє християнство перемішало своє поклоніння Єдиному Богу різними язичницькими обрядами, які Бог не велів дотримуватися і які чужі Богу: «Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб через огонь переводити синів своїх і дочок своїх на честь Молоху, чого Я не наказував, і Мені на думку не спадало, щоб чинити ту гидоту…» (Єр 32:35). В наші дні християни не спалюють своїх дітей іншим богам, але в деяких обрядах християнства все-таки треба покаятися і з допомогою Божою від них позбавлятися. Каятися треба, починаючи з фарбування яєць на Великдень, водіння язичницьких хороводів навколо багаття на Івана Купала. І закінчувати покаяння треба залишенням святкування неділі як святого дня, бо цей день постановили язичники на 1 Лаодикійському соборі в 325 році нашої ери, скасувавши тим самим суботній день, як день спокою, незважаючи на те, що саме суботній день встановив Сам Бог для відпочинку, і він має біблійне підтвердження, навіть увійшов в одну з десяти Божих заповідей. Язичники є ворогами Христа не тільки своїми обрядами. Дуже часто, подібно нинішньому керівництву Північної Кореї та Китаю, язичники влаштовували жорстокі гоніння на християн, тим самим доводячи, що вони є найлютішими ворогами Ісуса Христа. До таких відносяться всі види ідолопоклонників, серед яких і багато буддистів.

3. ІСЛАМ

Послідовників ісламу не можна назвати ні атеїстами, ні язичниками, так як вони не поклоняються зображенням, не визнають інших богів, крім єдиного Бога. Дотримуються строгості в служінні Богу, по крайній мірі, в міру свого розуміння. У багатьох випадках навіть є прикладом в поведінці, зовнішньому вигляді для багатьох нинішніх християн. Визнають багатьох святих Старого Завіту, називаючи їх трошки по-своєму. У багатьох населених пунктах, де живуть послідовники ісламу — мусульмани, не можна купити ні сигарет, ні алкоголю. І будемо відверті, тієї строгості і ревнощі у дотриманні законів, яка властива ісламістам, на жаль, дуже часто бракує нам, християнам. Померти за Христа, як вмирають за ідеї ісламу багато мусульманської молоді, мені здається, небагато нинішніх християни згодилося б. До того ж одностатеві шлюби, розгнузданість в поведінці та одязі, життя без будь-яких моральних принципів, наркоманія, блуд, алкоголізм, сім’ї, в яких дружини керують, все більше і більше компрометують християнство, як релігію. З цієї причини, особливо в Західній Європі, спостерігається масовий перехід духовно незрілих християн в іслам.

Але в ісламі все ж існують дві великі проблеми, через які мусульмани не можуть догодити Богові.

По-перше, Господь не визнає пророка Мухаммеда, якого шанують мусульмани. Бог не посилав Мухаммеда рятувати гинучий світ, бо про це нічого не говорять ні Писання, ні пророки Старого Завіту, ні Авраам, якого визнають мусульмани і називають Ібрагімом. Про обрання ж Христа, як Спасителя людства, провіщало багаторазово все Писання, вказуючи навіть в деталях місце народження, служіння Ісуса, зрада Іуди Іскаріота, місце і час смерті Христа. Сам Всевишній Бог свідчить через пророка Мойсея про Ісуса так: «Поставлю Пророка з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу» (Втор 18:18). Про інших пророків, крім Мойсея та Ісуса, які принесуть вчення для народу Божого, Господь нічого не говорив: «І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було а Христос — як Син у домі Його» (Євр 3:5,6). Про те ж, що Ісус — Син Божий, Сам Всевишній засвідчив на Йордані при багатьох свідках, які ясно чули голос Божий: «І, охрестившись, Ісус зараз вийшов із води, — і ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт 3:16,17). Про Мухаммеда такого свідоцтва в Святому Письмі немає. До того ж Мухаммед, як і всі земні люди, народжений в гріхах від земної дружини і чоловіка, і, відповідно не може рятувати ні себе, ні нас. Христос же, будучи Сином Божим, прийшовши з неба і будучи народжений від Святого Духа, вільний від усякого гріха і пороків, а тому і може давати порятунок тим, що в Нього вірять.

По-друге, іслам не визнає Ісуса Христа Сином Божим. Мусульмани визнають Ісуса людиною Писання, але не Сином Божим. У Аллаха не може бути сина, так вчить Коран. А Господь каже «Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця» (1Ів 2:22-23). Бог каже, що послідовники ісламу водяться не тим духом, що потрібно: «Духа Божого і духа омани цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога; А кожен дух, який не визнає Ісуса, який прийшов у плоті, не від Бога, але він антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже він у світі» (1Ів 4:2-3). І на доказ того, що іслам ведений НЕ Духом Божим, можна привести м.Беслан і багато інших терактів, коли по всьому світу щодня від руки ревнителів ісламу вмирають десятки, а іноді сотні невинних людей і дітей. Христос одного разу сказав, коли деякі з його апостолів хотіли спалити місто, який не прийняло Ісуса: «Не знаєте, якого ви духа Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати» (Лк 9:55,56).

Маючи ревність про Бога, але не за розсудливістю, випалюючи цілі християнські міста і вирізаючи християнські родини, не вірячи Христу і не приймаючи Його за свого Спасителя і Господа, послідовники ісламу також стають ворогами Ісуса Христа.

4. ІУДАЇЗМ

Іудаїзм, як релігію, напевно, можна назвати самим хитрим і замаскованим ворогом Христа. Іноді дуже важко розібратися, чому іудаїзм або іудейство в числі ворогів Ісуса Христа. Адже Сам Спаситель і Господь наш Ісус Христос — іудей. Псалмоспівець Давид, який написав гарні псалми для багатьох християнських зібрань — іудей, багато пророків і апостоли Христа — іудеї, Закон Божий даний всьому світу через юдеїв, про що і говорить апостол Павло: «… що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство , і богослужіння, і обітниці, їх і отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь» (Рим 9:4-6). Тому, кажучи про іудаїзм, ми не повинні падати в крайнощі, а розумно розсудити і побачити, що всіх іудеїв Писання ділить на 2 частини: одна частина іудеїв, такі як Ісус Христос, пророки і апостоли — це благословення для всього світу, інша частина — противники Христа і всього християнства. На превеликий жаль, послідовників іншій частині — більшість. Перечитуючи Новий Завіт, ми з подивом помічаємо, що служіння Христа і його апостолів найбільше опиралися НЕ атеїсти, не язичники, і не мусульмани, яких тоді ще не було, а саме іудеї, ревнителі Закону Мойсея. Ісуса Христа розіп’яли руками римлян іудеї, апостола Павла найбільше гнали іудеї, переслідуючи його по всіх містах і селах, куди мандрував Павло, як він і сам каже: «Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного; три рази мене били палицями, один раз мене каменували» (2Кор 11:24,25). Апостола Петра ув’язнили іудеї, апостола Якова обезголовили іудеї. А Дух Святий говорить через улюбленого Христового учня Іоанна про деяких іудеїв ще більш дивні слова: «Знаю твої справи, і біду, і убозтво, але ти багатий, і зневагу тих, що говорять про себе, ніби іудеї, але ними не є, але вони зборище сатани» (Откр 2:9).

Проблема іудаїзму або іудейства полягає в тому, що іудеї, на відміну від язичників, атеїстів і ісламістів, керуються в служінні Богу, як і християни, однією і тією ж священною книгою Біблією. Саме тут і ховається вся небезпека іудаїзму, так як частина законів Мойсея (в основному це закони, які стосуються храмового служіння) Христос скасував, а частина (закони відмінності добра від зла) залишив. Досліджуючи Біблію, зовсім не просто зрозуміти, що із Закону Христос скасував, а що залишив. Саме тут диявол розставляє духовні пастки для християн, які намагаються пізнати шлях істини. Тому, бажаючи дотримуватися тих чи інших постанов Старого Завіту, християни повинні розсудити, чи повинно виконувати їх новозавітним християнам, або ж вони були дані суто народу ізраїльському. Бажаючи виконати свято жнив (закінчення збору злакових на полях) потрібно розсудити, чи можливо це зробити в Україні або Росії на п’ятдесятий день після другого дня Пасхи (приблизно початок липня) чи ні. Якщо неможливо, то це означає, що цей закон був даний суто для землі ізраїльської. Бажаючи виконати ті чи інші постанови і закони Старого Завіту, потрібно розсудити: а чи не буде це суперечити всьому Новому Заповіту? Адже Новий Завіт писали не язичники, а також іудеї, які чудово знають Закон Мойсея. І, якщо вони вирішили, що ті або інші постанови не мають сили в Новому Завіті, то з цим треба рахуватися. І якщо ми, наприклад, відвідали Єрусалим і нам захотілося занести в будинок сувенір семисвічник, то нам потрібно спочатку досліджувати, а для чого він був даний в Старому Завіті. І ми побачимо, що семисвічник — частина храмового служіння, бо він знаходився в Святому. З таким же успіхом можна занести в будинок жертовник пахощів, 12 хлібів або жертовну кров бичка або козла. До того ж Іоанн в книзі Одкровення нагадує, що храм і начиння храму були зроблені Мойсеєм тільки за образом небесного, а з приходом Христа прийшло саме небесне. Чи варто звертатися до храмового служіння, яке було лише тінню небесного, коли прийшло саме небесне?

Новий Завіт говорить, що підставою вчення Церкви Христової є особистість Ісуса Христа, і порятунок тільки через Його рани і голгофському жертву. Звичайно для порятунку потрібні старання християнина, адже любов до Христа, доводиться виконуючи Його заповіді: «Якщо ви Мене любите, виконуйте Мої заповіді» (Ів 14:15). Але при цьому всьому ні в якому разі не можна переносити підставу спасіння з Христа на виконання заповідей. Апостол Павло, що виріс і вихований на Законі Мойсеївому, попереджає всіх християн: «Що ж скажемо? Погани, які не шукали праведности, отримали праведність, праведність від віри. А Ізраїль, що шукав закону праведности, не досяг до закону праведності. Чому? Бо шукали не у вірі, а в Законі. Вони бо спіткнулись об камінь спотикання, як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться» (Рим 9:30-33). Мудрий вчиться на чужих помилках, і чи варто нам, християнам, повторювати помилки Ізраїлю? І, якщо церква підставою вчення ставить не Христа, а виконання заповідей, вона вже на шляху до іудаїзму і крок за кроком наближається до зречення від Христа.

Багато християн захоплюються іудейською культурою, слухають проповіді іудейських равинів, знаходячи їх благословенними і мудрими проповідями. Таким християнам я хотів би нагадати слова іудея Іоанна: «Кожен, хто переступає вчення Христове і не перебуває в ньому, не має Бога; хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина. Хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його. Хто бо вітає його бере участь в лихих учинках його» (2Ів 1:9-12). І ще: «Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця» (1Ів 2:22-23). І ще: «Бо багато спокусники увійшли в світ, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі Такий то обманець та антихрист» (2Ів 1:7).

Тому, дорогий брат чи сестра, перш ніж захоплюватися іудейством і його служителями, згадай, що твій Господь Ісус Христос називає всіх іудеїв, котрі не прийняли Христа, в тому числі і равинів (як би це сумно не було), брехунами, не правдомовцями та антихристами!. У цьому випадку між ісламістами та іудеями, котрі приймають Христа, різниці ніякої. Мусульмани ставлять бомби в житлових будинках і вбивають тіло, а іудеї — духовні бомби в християнських церквах, вбивають незміцнені душі.

І ще раз хочу нагадати всім читачам: розмірковуючи про іудейство, не треба падати в крайнощі. Не треба в усьому звинувачувати іудеїв, бо багато іудеїв (в тому числі Христос), віддали життя за нас, колишніх язичників, щоб через них ми могли пізнати Живого Бога. Але не треба забувати і те, що іудеї зробили багато зла Христу і його Церкві. Будьте розсудливі! Тримайтеся доброго!

Тому, іудеї які давали порятунок гинучому світу — є друзі Божі, а іудеї, які не приймають Ісуса Христа Своїм Господом і Спасителем — вороги Ісуса Христа.

5. ВІДСТУПНИКИ В ХРИСТИЯНСТВІ

На привеликий жаль, ворогом Ісуса Христа можна стати, прийнявши водне хрещення і ставши членом однієї з церков Христових. Я б хотів особливо звернути увагу на це, тому що думаю, що більшість читачів журналу не є атеїстами, ісламістами, язичниками або іудеями, а саме християнами.

Ворогом Христа можна стати:

1) Сповідуючи вчення, противне Христу.

Перебуваючи в церкві Христовій, сповідуючи і поширюючи не вчення Христове, а вчення, противне Христу, християнин стає ворогом свого Господа Ісуса. Чи то це захоплення ісламом, чи то іудаїзмом, чи то язичницькими обрядами і заповідями. Виконуючи ту чи іншу заповідь, варто, не покладаючись на інших людей, особисто самому до кінця переконатися, чи заповів Бог те, що я виконую? Чи відноситься ця заповідь до вченню Ісуса Христа або це вчення занесли вітри обману через авторитетних в церкві людей або гостей — проповідників?

2) Сповідуючи нехристиянські спосіб життя.

Будучи членом церкви і живучи гріховним життям, християнин є спокусою, як для християн, так і для інших людей, що шукають Бога і спотикаються нечестям таких людей, іменованих себе християнами, про яких апостол Павло говорить так: «Бо багато, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їх кінець — погибель, їхній бог — черево, і слава їх — в соромі, вони думають тільки про земне. Життя ж наше — на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп 3:18-21). З цієї причини, якщо християнин сповідує Ісуса Христа Господом, але йде слідом похоті плоті, похоті очей і гордості життєвої, живе світськими, а не Божими цінностями, без страху перед Господом постійно грішить, це абсолютно світська людина, плевел, зростаючий серед пшениці. Така людина ганьбить Ісуса, який викупив її і також є Його ворогом, бо, будучи спокусою для людей, заважає Господу зробити Його справу на землі. Так колись зганьбив Ізраїль свого Господа, коли Господь хотів явити Свою святість через Свій народ, а ізраїльтяни чинили гірше язичників. Так зухвало грішили сини Ілія, відвертаючи людей від служіння Господу. Але Господь сказав синам Ілля, а разом з тим і всім нам: «Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені» (1Цар.2: 30).

Прийде час, — і всі вороги Ісуса стануть перед судовим престолом Христовим. І здійсниться слово царя Давида: «Ти жезлом залізним; розіб’єш їх, як посудину гончара. Отже, помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі! Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням. Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні всі, хто надіються на Нього» (Пс 2:9-12).

Дорогий читач, якщо ти, прочитавши дану статтю, побачив себе в числі ворогів Христових, покайся і рятуй свою душу. Ставай до числа угодників Христових, бо таких чекає небесна слава і Царство Отця і Христа.

Поділитися:

Перегляди: 267