5 Червня 2017

Новий Заповіт

Щаслива та людина, яка народилась в часи Нового Заповіту

Дивовижно, але Бог та всі небесні жителі живуть по принципах, що надзвичайно схожі, а часом повністю однакові з нашими земними. Наприклад, щоб володіти якоюсь річчю або правом, ми часто укладаємо угоду, яка несе в собі зобов’язання та права. Цей самий принцип і став підґрунтям Божих заповітів, тобто Божих угод з людьми. Творець, будучи Батьком всього людства, дуже зацікавлений в тому, щоб допомагати людям, благословляти та дарувати вічність в Царстві Своєму, але для цього теж потрібні певні права, які люди мали змогу набути в різних Божих заповітах.

В даній статті я хотів би зосередити вашу увагу на Новому Заповіті, адже ми з вами живемо саме в період його дії. Цей заповіт нова і в той же час остання можливість людства набути спасіння, благословення та вічний спадок свого Небесного Отця.

Біблія відкриває нам важливі істини щодо Ісуса Христа та Нового Заповіту: «А тепер одержав Він (Ісус) краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений» (До Євреїв 8:6). Апостол пояснює що Новий Заповіт кращий за попередні, а саме:

1. ДОСКОНАЛИЙ ПЕРВОСВЯЩЕНИК. «Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха» (До Євреїв 4:15). Первосвященик – це священнослужитель, заступник та посередник між людьми та Богом. В часи Старого Заповіту Первосвящениками були люди, іноді сумлінні, а іноді зовсім безбожні і гріховні, і саме це надзвичайно сильно впливало на життя звичайних людей. Якщо на служінні був сумлінний Первосвященик, то він щиро молився за народ, навчав його та служив Богу праведно, а якщо гріховний, то йому не було діла до люду. Від чого народ падав у гріх і як наслідок пожинав прокляття. Ті ж самі Первосвященики – відступники розп’яли Ісуса руками римлян. Але Первосвящеником Нового Заповіту став Сам Ісус Христос, Він найчесніший, найсумлінніший, найвідданіший, праведний та святий Божий Син. Тільки Він поклав своє життя заради спасіння людей, такого не було при жодному священику, тому ніхто, як Христос, не здатний так любити і співчувати людям.

2. СЛУЖІННЯ ВИПРАВДАННЯ. «Бо коли служіння осудження славне, то тим більше рясніє славою служіння оправдання» (2 до Коринтян 3:9). Апостол Павло в своєму посланні пояснював Коринтянській церкві, що Старий Заповіт ніс в собі служіння засудження, натомість Новий – служіння оправдання. Що це означає? В старозавітні часи при порушені Божого Закону людина відразу підлягала осудженню, і в залежності від важкості гріха і покарання було важчим, аж до каменування чи спалення. В Новому Заповіті Бог так само гріх визнає злом, так само за беззаконня людина заслуговує покарання і не менше, ніж в Старому Заповіті, а іноді й суворіше, але завдяки смерті Ісуса Христа, Господь відтерміновує покарання, даючи людям час та можливість розкаятись і змінити своє життя. Таким чином в наш час людині набагато легше одуматися і змінитися, адже для цього надано більше часу і трудів Святого Духа.

3. ДОСКОНАЛА ЖЕРТВА. «Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих вчинків, щоб служити нам Богові Живому!» (До Євреїв 9:13,14). Даний текст Біблії пояснює, що жертви Старого Заповіту (кров тварин) не мали силу перемінити людину, вони нагадували про гріх і очищали тіло, але кров Ісуса Христа сильна очистити сумління людини і тим самим змінити її свідомість, зробити її по-справжньому духовною. Така досконала жертва може зробити те, що раніше зробити було надзвичайно важко, а часом і зовсім неможливо. Приймаючи жерту нашого Господа Христа, Бог допомагає нам стати Його дітьми не тільки по певній релігії, але по нашому духу і життю.

4. СПАСІННЯ ПОГАНАМ. «І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!» (Дії Апостолів 11:18). Дана перевага Нового Заповіту для нас, слов’ян (поган), найвизначніша, без неї всі вище вказані благословіння просто не стосувались би нас. В Старому Заповіті Бог мав справу тільки з ізраїльським народом через обітницю Аврааму та з окремими людьми, що не належали до спільноти Ізраїля. В часи ж Нового Заповіту це розділення втратилось, і тепер не має різниці між юдеєм та язичником, тому що Ісус помер за весь світ. Завдяки смерті нашого Господа Христа ми отримали можливість прийти до Бога з каяттям і отримати не тільки прощення, але й усиновлення та життя вічне. Слава Ісусу Христу!

Насправді це не всі переваги, їх значно більше, але навіть з перерахованих очевидно, що ми народились і живемо в надзвичайно благословенний час і період, якого ще не було. Про цей час мріяли пророки Божі «Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам. Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть після» (1 Петра 1:10,11). Як би ви народились в старозавітній період, то для спасіння вам потрібно було б ввійти в спільноту Ізраїля – обрізатися; тричі на рік відвідувати Єрусалим; не зрозуміло який би Первосвященик вам попався, чи був би він зацікавлений вашим життям чи ні?; і ті жертви які б ви приносили, не мали б сили вашу гріховну натуру освячувати; а коли б ви злословили царя (президента), що в наш час роблять практично всі, то вас віддали б на смерть… Ви народилися в благословенний Богом час!

Говорячи про Новий Заповіт, нам важливо знати не тільки про нові блага та права, але й про нові обов’язки та цілі нашого Бога. Декілька з них я також хотів би нагадати.

1. ЗАКОН В СЕРЦІ. «Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єремія 31:31-33). Якщо ви запитаєте будь-якого незнайомця: «чи буде гріхом перед Богом, якщо я в тебе щось вкраду, або обдурю тебе чи почну злословити?», кожен відповість вам, що однозначно це гріх. Тобто люди знають, що таке зло і гріх, але самі так чинять відносно інших людей чи держави по одній простій причині – для них не грішити – закраще, але не принципово. Багато людей згідні, що треба жити по волі Божій, але це не є основною ідеєю їхнього життя, їхніми принципами, їхнім способом життя. Через це люди вважають себе християнами, хоча насправді ними не є. Бог сказав Єремії, що одна із цілей Нового Заповіту буде написати волю Творця в серцях людей, тобто принципи Божі стануть принципами Його істинних послідовників.

2. ПРАВЕДНІСТЬ ВІД ВІРИ. «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився від всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім, не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що по вірі в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих» (До филип’ян 3:8-11). Ще в старозавітній час людям був даний Закон Божий, який мав у собі духовне підгрунтя, але в більшій мірі люди не розуміли духовних принципів Закону і заспокоювались виконанням практичних заповідей. Тобто, для покаяння потрібно було принести жертву за гріх, багато людей приносили жертву, а в своїх серцях не розкаювались, не змінювали свого життя. Така праведність робила людей релігійними, але не духовними. Бог же бажає щоб все, що роблять Його послідовники, робилось від їхніх переконань, від віри, що саме так і не інакше повинен жити той, хто любить Бога. Віра, любов, каяття, милість, добрість… це духовні складові, які, наповняючи наше серце, повинні вилитися у конкретні практичні дії, а не тільки бездієві переконання чи якісь релігійні справи без Христових почуттів та мотивів.

3. БЛАГОВІЩЕННЯ. «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Від Матвія 24:14). В старозавітні часи Бог був відомий тільки ізраїльському нородові через праведного Авраама, але з приходом Ісуса спасіння стало доступне всім народам. І Господь ввів нове служіння, яке не здійснювали ізраїльтяни – благовіщення всім народам. Тому християни зобов’язані свідкувати людям про спасіння через Ісуса, а не просто займатися своїм духовним вдосконаленням, як це робили вірні євреї в Старому Заповіті.

4. ЛЮБОВ ХРИСТОВА. «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Від Івана 13:34). Хоча заповідь про любов до ближніх була дана раніше, проте Христос Своїм життям та смертю за людство показав рівень любові, яку Бог чекає від нас. Не просто не шкодити людям: не вбивати, не красти, не обманювати…, але полюбити всіх і навіть тих, хто нас ненавидить, полюбити настільки сильно, щоб своє життя посвятити служінню ближнім, для їхнього земного блага і небесного спасіння. Саме так чинив наш Господь Ісус.

Для впровадження попереднього Заповіту Бог вчинив багато чудес, і через окроплення кров’ю тварин та обіцянки людей дав їм право бути Господніми, а зараз для дії останнього і досконалого Заповіту Богові довелось пожертвувати не тваринами, а віддати на смерть власного улюбленого Сина – Ісуса. Тому щаслива та людина, яка народилась в часи Нового Заповіту і вступила в нього, бо він приніс надзвичайні благословіння і кращі обітниці. Проте в той же час вкрай нещасний той, хто відвернеться від Господа Ісуса Христа в цей останній час милості – «Хто відкидає Закона Мойсея (при Старому Заповіті), такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!» (До Євреїв 10:28,29).

Поділитися:

Перегляди: 329